Не спалюйте суху траву та листя
Восени у нас прийнято спалювати опале листя, навесні – торішню траву. В пік весняного і осіннього палінь повітря в селах та містах стає важким і гірким, збільшуються випадки захворювань дихальних шляхів. Невже так і має бути?
Спалювання листя є надзвичайно шкідливим для здоров’я людей та екологічного стану та є прямим порушенням низки норм чинного законодавства.
Якщо ви бачите, як несвідомі громадяни палять листя…
Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від тліючого листя чи палаючого степу. Багато хто хотів би, щоб ці порушення припинились, але як досягти цього не знають. Починаючи боротьбу із спалами у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на Вашій стороні. Викладені вище факти є непереборним доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися із паліями.
Статті 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняють спалювання листя. Відповідальність за порушення цієї норми передбачена статтею 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Є інші відповідні законодавчі та нормативні заборони.
Покарання за спалювання листя
Законами України в населених пунктах відкрите спалення листя заборонене відповідно статті 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 152 КУпАП , а стаття 82 застерігає, що за порушення правил зберігання, розміщення, утилізації та використання відходів також загрожує штраф.
ПАМ’ЯТКА про заборону спалювання сухої трави
Спалювання сухої рослинності або її залишків несе загрозу навколишньому середовищу та становить небезпеку для життя людей. Дуже часто спалення сухої трави переростає у велико-масштабні пожежі. Швидкість поширення вогню під час яких надзвичайно висока, тому локалізувати такі на відкритих територіях дуже важко. У населених пунктах спалення сухої трави або листя на присадибних ділянках може перерости у неконтрольоване горіння. Це загрожує знищенням будівель і споруд житлового сектору. Наведених вище аргументів цілком вистачає для того, щоб відмовитися від практики навмисного випалювання сухої трави всюди, і домагатися максимально можливого скорочення трав’яних підпалів, що відбуваються внаслідок необережного поводження з вогнем або злого наміру.
Тому нині практично єдиним ефективним способом боротьби із згорянням трави є запобігання, а також максимальна відповідальність і обережність з боку громадян.
