A A A K K K
для людей із порушенням зору
Високівська громада
Житомирська область, Житомирський район

Мавпяча віспа: що варто знати про ризики нової епідемії.

Дата: 03.08.2022 11:16
Кількість переглядів: 1027

 

Мавпяча віспа, або віспа мавп – це вірус, що передається людині від тварин (вірусний зооноз) із симптомами, дуже подібними до тих, що спостерігалися у минулому у хворих на віспу. Вірус віспи мавп належить до роду Опроксивірусів (Orthopoxvirus) родини Poxviridae.

До Опроксивірусів також належить вірус натуральної віспи і вірус коров'ячої віспи, який використовується у вакцині проти натуральної віспи. Вірус мавп менш заразний. Хвороба протікає у легшій формі у порівнянні з звичайною віспою.

Існує два основних штами вірусу віспи мавп: західноафриканський та штам басейну Конго (центральноафриканський).

Що відомо про мавпячу віспу?

Віспа мавп – рідкісне захворювання, яке викликається вірусом віспи мавп. Віспа мавп була вперше виявлена ??в 1958 році, коли спалахи захворювання, схожого на віспу, відбулися у мавп, яких тримали для дослідження. Перший випадок у людини був зафіксований у 1970 році в Демократичній Республіці Конго (ДРК), і відтоді інфекція була зареєстрована в інших країнах центральної та західної Африки. Більшість випадків мавпячої віспи зареєстровано з ДРК та Нігерії.

 

У 2003 році віспа мавп була зафіксована в США, коли спалах захворювання стався після завезення гризунів з Африки. Повідомлялося про випадки мавпячої віспи як у людей, так і у домашніх собак. Усі зараження людини відбувалися після контакту із зараженою твариною, а всі пацієнти одужали. Жодна інша країна за межами Західної та Центральної Африки не повідомляла про подібні спалахи. Після ліквідації натуральної віспи в 1980 році та подальшого припинення вакцинації від віспи віспа мавп стала найважливішим вірусом цієї родини.

Як можна заразитися на мавпячу віспу

Мавпяча віспа передається через тісний контакт із інфікованою людиною. Вірус може потрапити в організм через пошкоджену шкіру, дихальні шляхи або через слизові оболонки очей, носа чи рота. Також інфекція може передаватися при прямому контакті під час сексу, рекомендується використовувати презервативи протягом восьми тижнів після зараження як запобіжний захід. Вірус мавпячої віспи можна підхопити й від інфікованих тварин: мавп, щурів, білок або через заражені вірусом предмети – постільну білизну та одяг. Вважається, що найбільшим резервуаром цієї інфекції є гризуни, відтак, вони можуть становити загрозу зараження для людини.                           Як запобігти зараження вірусом мавпячої віспи?

  • Інфікованих пацієнтів варто ізолювати на 21 день.
  • Користуйтеся засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) під час догляду за пацієнтами.
  • Дотримуйтеся гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми, мийте руки водою з милом або використовуйте дезінфікувальний засіб на спиртовій основі.
  • Не користуйтеся спільною постільною білизною, рушниками чи іншими предметами з людьми, які хворіють чи можуть хворіти на віспу мавп.
  • Не наближайтеся до диких або безпритульних тварин, у тому числі мертвих, які можуть мати вірус.
  • Споживайте лише добре термічно оброблене м’ясо.

Низький ризик заразитися на віспу мавп, якщо:

  • ви не були в тісному контакті з людиною, яка хворіє або має симптоми віспи мавп (наприклад, торкалися їх шкіри або користувалися спільною постільною білизною);
  • ви нещодавно не подорожували в Західну чи Центральну Африку;

Коли варто звернутися до лікаря?                                                                                 Якщо у вас є висип з пухирцями і

  • ви були в тісному контакті, включно статевий контакт, із кимось, хто хворіє або може хворіти на віспу мавп (навіть якщо вони ще не були перевірені) протягом останніх 3-х тижнів;
  • ви були в Західній або Центральній Африці протягом останніх 3-х тижнів.

Залишайтеся вдома і уникайте тісного контакту з іншими людьми, поки лікар не скаже, що робити

Які ознаки (симптоми) мавпячої віспи?

Інкубаційний період Інкубаційний період (інтервал від зараження до появи симптомів) віспи мавп зазвичай становить від 6 до 13 днів, але може тривати від 5 до 21 дня. Інфекцію можна розділити на два періоди:    Період інвазії Період інвазії (триває від 0 до 5 днів), що характеризується лихоманкою, сильним головним болем, лімфаденопатією (набряком лімфатичних вузлів), болем у спині, м’язовими болями (міалгією) та сильним ослабленням організму (астенією). Лімфаденопатія є відмінною рисою мавпячої віспи у порівнянні з іншими захворюваннями, які спочатку можуть виглядати подібними (вітряна віспа, кір, віспа

  • Лихоманка;
  • головний біль;
  • біль у м'язах;
  • біль у спині;
  • набряклі лімфатичні вузли;
  • озноб, тремтіння;
  • відчуття виснаження.

Період висипки Період шкірного висипу зазвичай починається протягом 1-3 днів після появи лихоманки. Висип, як правило, більше концентрується на обличчі та кінцівках, а не на тулубі. Вражає обличчя (у 95% випадків), кисті рук і підошви (у 75% випадків). Уражаються також слизові оболонки ротової порожнини (у 70% випадків), статеві органи (30%), кон’юнктива ока (20%), а також рогівка ока.

  Висип під час мавпячої віспи послідовно розвивається від макул (уражень з плоскою основою) до папул (злегка піднятих над поверхнею шкіри твердих уражень), везикул (вогнища, заповнені прозорою рідиною), пустул (вогнища, заповнені жовтуватою рідиною) і кірочок, які висихають і відпадають. Кількість уражень коливається від декількох до кількох тисяч. У важких випадках ураження можуть зливатися, поки великі ділянки шкіри не відшаровуються. Мавпяча віспа, як правило, є хворобою, яка проходить самостійно, симптоми тривають від 2 до 4 тижнів.                                                          

   Важкі випадки частіше зустрічаються серед дітей, пов’язані зі станом здоров’я пацієнтів та характером ускладнень. Особи з дефіцитом імунної системи хворіють важче.

Коефіцієнт смертності від віспи мавп історично коливався від 0 до 11 % у загальній популяції та був вищим серед дітей раннього віку. Останнім часом коефіцієнт летальних випадків становить 3-6%.

Через припинення кампаній вакцинації проти натуральної віспи в усьому світі у зв’язку з ліквідацією хвороби, сьогодні люди у віці від 40 до 50 років (залежно від країни) можуть бути більш вразливими до віспи мавп.

Ускладнення віспи мавп можуть включати вторинні інфекції, бронхопневмонію, сепсис, енцефаліт та інфекцію рогівки з подальшою втратою зору.

  • Після зниження температури може виникнути висип, який часто починається на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла, найчастіше на долоні та підошви.
  • Висип, який може бути надзвичайно болючим або свербіти, змінюється і проходить різні стадії, перш ніж утворюється кірочка, яка пізніше відпадає. Ураження можуть викликати рубці.
  • Інфекція зазвичай зникає сама і триває від 14 до 21 днів.
  • Уражена людина повинна бути госпіталізована і ізольована.

Висип при віспі мавп іноді плутають із вітряною віспою (вітрянкою). Він починається у вигляді піднятих плям, які перетворюються в маленькі пухирці, наповнені рідиною. Ці пухирі з часом утворюють кірочки (струпи), які пізніше відпадають.

Діагностика мавпячої віспи

Клінічна діагностика віспи мавп може бути складною, її часто плутають з іншими інфекціями, такими як вітряна віспа, кір, бактеріальні шкірні інфекції, короста, сифіліс чи алергія на ліки. Точний діагноз мавпячої віспи вимагає оцінки медичним працівником і спеціального тестування в лабораторії.

Лікування віспи мавп

Лікування віспи мавп – це полегшення її симптомів. Хвороба зазвичай перебігає легко, більшість інфікованих одужує протягом кількох тижнів без спеціального лікування. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини та правильно харчуватися. Вторинні бактеріальні інфекції варто лікувати за показаннями. Противірусний засіб, відомий як тековірімат, який був розроблений для лікування віспи, був ліцензований Європейським агентством із лікарських засобів (EMA) для лікування віспи мавп у 2022 році на основі даних досліджень на тваринах і людях. Він поки що не широко доступний. Вакцинація проти віспи може бути використана як до, так і після зараження, і вона ефективна до 85% у запобіганні віспи мавп. Люди, вакциновані від віспи в дитинстві, можуть перехворіти в легшій формі.

Профілактика мавпячої віспи

Основною стратегією профілактики віспи мавп є підвищення обізнаності щодо факторів ризику та інформування людей щодо заходів, які вони можуть вжити для зменшення впливу вірусу. Зараз проводяться наукові дослідження для оцінки доцільності вакцинації для профілактики та боротьби з віспою мавп. Деякі країни мають або розробляють політику щодо пропонування вакцини особам, які можуть бути в зоні ризику, таким як персонал лабораторій, групи швидкого реагування та медичні працівники. Нагляд та швидке виявлення нових випадків є вирішальними для стримування епідемії мавпячої віспи. Під час спалахів мавпячої віспи серед людей тісний контакт із інфікованими людьми є найбільш значущим фактором ризику зараження вірусом. Медичні працівники та члени сім’ї піддаються більшому ризику зараження. Медичні працівники, які доглядають за пацієнтами з підозрюваною або підтвердженою інфекцією вірусу віспи мавп, або обробляють їх біологічні зразки, повинні застосовувати стандартні заходи інфекційного контролю. Якщо можливо, для догляду за хворим слід відібрати осіб, які були раніше вакциновані проти віспи Виявлення у травні 2022 року випадки мавпячої віспи у кількох неендемічних країнах, які не мають прямих подорожей до ендемічної території, є нетиповим. Тривають подальші розслідування, щоб визначити ймовірне джерело інфекції та обмежити подальше поширення хвороби мавпячої віспи. Оскільки джерело цього спалаху розслідується, важливо розглянути всі можливі шляхи передачі, щоб повністю захистити здоров’я населення.

Будьте здорові! Відділ державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Черняхівського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора