Роковини Чорнобильської катастрофи
26 квітня – Роковини Чорнобильської катастрофи. Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф
26-го квітня Україна відзначає 37-ту річницю аварії на Чорнобильській АЕС. Цього дня у 1986-му році стався вибух на четвертому енергоблоці атомної електростанції.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
За 37 років ми, вже можемо судити, що і як змінилося з тієї пори, коли сталася аварія, яка забрала життя багатьох людей та спричинила масштабну екологічну катастрофу. Але безперечним є одне – у Чорнобильській історії є точний час початку, але немає точного часу закінчення.
Вже через 15-20 років після аварії на ЧАЕС стало зрозуміло: природа набагато потужніша навіть за такий страшний антропогенний фактор як Чорнобильська катастрофа. Територія в кілька сотень тисяч гектарів сама по собі стала заповідною: там знайшли прихисток і комфортні умови для розмноження сотні видів не тільки типових, а й рідкісних червонокнижних тварин.
Протягом багатьох років науковці та громадськість повертались до питання створення заповідної території в зоні відчуження та зоні безумовного відселення.
З 31 березня 2017 року в межах 30-кілометрової зони відчуження розпочав роботу Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, варто зазначити, що Всеукраїнська екологічна ліга наполягала на створенні саме природного, а не біосферного заповідника на території Зони відчуження. Це б дозволило попередити будь-яку господарську діяльність на цій території та зберегти сформовані за 30 років екосистеми.
Уроки аварії, події за останні кілька місяців наводять на думку, що в новітній технологічній ері людство має повністю змінити погляд на одвічні цінності. Безумовними пріоритетами повинні стати здоров’я людини, право на високу соціально-економічну якість життя, збереження природних умов планети.
Ми повинні пам’ятати, що несемо відповідальність не тільки за сучасний стан довкілля, а й за життя майбутніх поколінь!