Довідник безбар’єрності: вагітна жінка
Вагітні жінки часто стикаються з безліччю стереотипів. Наприклад, існує уявлення, що вагітність завжди має бути щасливим і безтурботним періодом. Вагітність — це фізіологічний стан, який кожна жінка переживає по-своєму.
Існує стереотип, що вагітність автоматично прикрашає жінку. Насправді жінка може виглядати втомленою, і це не повинно створювати тиску відповідати ідеалу “сяючої” вагітної. Кожна жінка має право переживати цей період по-своєму.
Ще одне уявлення — що вагітність вимагає значного зменшення активності або впливає на професійну діяльність. Насправді, за відсутності медичних протипоказань, жінка може залишатися активною, займатися спортом і працювати, що позитивно впливає на її здоров’я та самопочуття.
Поширена думка, що вагітні жінки інтуїтивно знають усе про свій стан, теж хибна. Вагітність — це новий досвід, який вимагає навчання, консультацій із фахівцями та підтримки. Звертатися за порадою — абсолютно нормально.
Гіперопіка, яку часто проявляють родичі чи оточення, може позбавляти жінку відчуття самостійності. Надмірний контроль чи ізоляція там, де це не потрібно, лише створюють дискомфорт. Повага до її вибору та помірна підтримка є найкращим підходом.
Запитання про термін вагітності. Сам по собі це питання нейтральне, але задавати його доречно лише в відповідному контексті. Уникайте подальших уточнень про стан дитини чи здоров’я, якщо жінка сама не ініціює цю тему. Наприклад, запитання: «А ти пройшла скринінг? А все нормально?» або «А ти будеш робити скринінги?» створюють тиск. Важливо розуміти, що рішення про скринінги — це особистий вибір жінки, і таких питань краще уникати.
Запитання про стать дитини. Якщо хочете дізнатися про стать, запитайте дуже обережно: «Чи цікавились ви статтю дитини? Чи хочете дізнатись?» Якщо жінка вже знає, можна уточнити: «Чи це не секрет, чи можете поділитися, якщо вам комфортно?» Завжди залишайте можливість відмовитися: «Якщо це секрет, то це абсолютно нормально». Не варто вгадувати стать дитини за формою живота або іншими прикметами і виголошувати подібні припущення: «О, у тебе такий живіт, значить, це хлопчик». Такі коментарі можуть викликати зайві негативні емоції, яких можна уникнути.
Коментарі про розмір живота. Уникайте оцінок на кшталт: «О, це точно двійня, бо живіт великий». Зовнішність жінки під час вагітності не повинна ставати об’єктом обговорення чи припущень.
Запитання про наближення пологів. Чим ближче до пологів, тим більше некоректними стають питання на кшталт: «Ну що, ти народила?» або «Чому ти досі не народила?» Особливо, якщо жінка вже на 39-40-му тижні вагітності, вона може відчувати тривогу чи дискомфорт. Також не варто робити припущення: «Ти не викладаєш сторіс, напевно, вже народила». Жінка може дуже хвилюватись через ненастання пологів, і навіть відчувати провину.
Коментарі щодо фізичних змін вагітної жінки доречні лише тоді, коли вона сама ініціює цю тему або відкрито про це говорить. Наприклад, висловлювання про поставу, живіт, руки чи ноги можуть бути недоречними або образливими. Особливо токсичними є фрази на кшталт: «Ой, ти так сутулишся», «У тебе набрякли щоки, напевно, це важко».
Слід уникати також стереотипних висловлювань, які пов’язують зовнішність із статтю дитини: «У тебе буде дівчинка, бо дівчинки забирають красу у мами» або «У тебе буде хлопчик, бо ти виглядаєш так гарно». Подібні коментарі неприпустимі, навіть якщоце жартівлива форма.
Компліменти вагітним жінкам повинні бути нейтральними та спрямованими на підкреслення приємних моментів, наприклад: «Ти гарно виглядаєш» або «У тебе гарне волосся». Уникайте оцінок фізичних змін, які можуть бути чутливими, і стереотипів, як-от «У тебе буде хлопчик, бо ти стала красивішою». Якщо хочеться обговорити зміни, краще запитати: «Чи помічаєш якісь зміни в собі? Як ти до цього ставишся?».
Розмови про плани після народження дитини мають бути чуйними. Замість рад використовуйте запитання, наприклад: «Чи ви вже думали про ім’я?» або «Чи ти вирішила, коли було б зручно отримати подарунки?». Побажання варто формулювати підтримуюче, як-от «Я поруч, якщо тобі потрібна допомога», уникаючи фраз із нереалістичними очікуваннями, наприклад: «Хай усе буде легко».
Коментарі щодо недоречності вагітності під час війни недопустимі, оскільки вони знецінюють вибір жінки й можуть викликати у неї почуття провини. Розмови про новини й війну слід вести обережно, враховуючи її емоційний стан. Уникайте питань, які можуть провокувати тривогу, як-от «Що ти робитимеш, якщо чоловік не повернеться з фронту?» або «Що буде, якщо чоловік повернеться з травмами?». Повага до вибору жінки, нейтральність і чуйність у розмовах допомагають уникати напруги та підтримують довіру.
Підтримка вагітних жінок базується на делікатності, уважності до їхніх потреб і повазі до їхнього вибору. Ставте прості й природні запитання, які дозволяють жінці самій вирішити, наскільки глибоко вона хоче ділитися своїм досвідом. Наприклад: «Як ти себе почуваєш?», «Як проходить твоя вагітність?», «Як твої справи?». Якщо вона розповідає про складнощі, вислухайте її, не намагаючись одразу вирішити проблему. Якщо ж вона ділиться позитивними моментами, підтримайте її: «Це так класно!»
Кожен триместр вагітності може супроводжуватися різними станами, і це слід враховувати. У першому триместрі варто бути уважними до можливих фізичних і емоційних труднощів, у другому — заохочувати її активність і плани, а в третьому — підтримувати її з огляду на фізичну втому.
Допомогу слід пропонувати екологічно, наприклад: «Давай я тобі допоможу» або «Чи можу я піднести це для тебе?». Те саме стосується побутових питань: «Як ти бачиш організацію часу після народження дитини?», «Чи потрібна тобі допомога з харчуванням чи прибиранням?» або «Чи потрібна тобі допомога, щоб дійти до бомбосховища?»
Особливу увагу варто приділити психоемоційній підтримці, запитуючи, як вона планує відновлюватися після пологів і чи потрібна їй інформація про емоційне чи фізичне відновлення. Розмови на такі теми мають бути спрямовані на створення комфорту та впевненості, залишаючи жінці простір для самостійності.
Ділитися власним досвідом із вагітною жінкою варто обережно і лише за її згодою. Перед розповіддю запитайте: «Чи тобі буде корисно, якщо я поділюся своїм досвідом?» Якщо жінка погоджується, підкресліть, що це ваш особистий досвід, і він не є універсальним: «У мене було так, але в тебе може бути інакше». Якщо жінка не просить поради чи не запитує про ваш досвід, краще утриматися від таких розмов. Підтримка має зменшувати стрес, а не створювати нові страхи. У разі потреби обговорити власні труднощі звертайтеся до психолога або іншого спеціаліста, а не до вагітної жінки, яка перебуває у вразливому стані. Завжди питайте себе: «Чи це допоможе жінці, чи я просто хочу розповісти свою історію?»
Замість акценту на труднощах діліться моментами, які мають практичну користь або конкретний урок. Наприклад, можна сказати: «Пологи можуть бути різними, варто подумати, як створити комфортні умови для себе». Уникайте шокуючих деталей, як-от байдужість медичного персоналу чи складні обставини, і зосереджуйтеся на конструктивних порадах: «Поговори з лікарем про свої очікування» або «Запроси людину, яка зможе тебе підтримати».
Якщо вагітна жінка палить або вживає алкоголь, враховуйте контекст і ваші стосунки з нею. У випадку незнайомої людини втручання може бути неетичним, тоді як із близькою людиною краще діяти делікатно, ставлячи відкриті питання: «Чи ти обговорювала це зі своїм лікарем?» або «Чи тобі цікаво дізнатися більше про це?». Це створює простір для діалогу без осуду. Якщо жінка ігнорує ризики або має ознаки психологічних труднощів, обережно порадьте звернутися до спеціаліста: «Можливо, варто обговорити це з лікарем чи психологом? Я можу допомогти знайти когось».
Коли жінка сприймає вагітність як хворобу, важливо визнати її відчуття без знецінення. Її фізичні чи емоційні труднощі потребують підтримки, а не переконань на кшталт «Це пройде». Запитайте: «Як ти себе почуваєш?» або підтримайте її словами: «Я бачу, що тобі важко». Підкресліть її силу та важливість процесу, через який проходить її тіло.
Кожна вагітність унікальна, і завдання оточуючих — підтримувати її, уникаючи знецінення почуттів і досвіду.
Експерти:
* Марина Марченко, співзасновниця і голова ГО «Клуб підтримки вагітності та материнства “Лада”»
* Тетяна Мураткіна, голова фонду «Маша»
